Ліна Костенко (19.03.1930) — найвизначніша сучасна українська поетеса — народилася у м. Ржищеві на Київщині у родині вчителів. Випускниця Московського літінституту (1956), дебютувала у плеяді поетів-шістдесятників збірками «Проміння землі» (1957) та «Вітрила» (1958), що викликали значний читацький інтерес.  Книжка «Мандрівки серця» (1961) поставила ім'я поетеси у ряд найяскравіших майстрів української поезії.

   В часи радянського режиму Ліна Костенко була опальним автором. Її талановиті безкомпромісні твори стали об'єктом переслідувань і заборон на багато років. Та саме в ті роки поетеса невтомно працює, зокрема і над своїм найвідомішим на сьогодні твором — романом у віршах «Маруся Чурай».

   Книги Ліни Костенко «Над берегами вічної ріки» (1977), «Маруся Чурай» (1979), «Неповторність» (1980), «Сад нетанучих скульптур» (1987), «Вибране» (1989), «Берестечко» (1999, 2010) стали вершинними явищами сучасної української поезії.

   Перу поетеси належать також збірка віршів для дітей «Бузиновий цар» (1987), сценарій фільму «Чорнобиль. Тризна» (1993), переклади з польської та інших мов, низка літературознавчих розвідок, що є високими взірцями української критичної думки. «Записки українського самашедшого» (2010) — перший прозовий роман видатної поетеси.

   Ліна Костенко — почесний професор Києво-Могилянської академії, почесний доктор Львівського та Чернівецького університетів. Лауреат Шевченківської премії та премій Фундації Антоновичів (США), імені Петрарки (Італія), імені Олени Теліги.  Її твори перекладено багатьма європейськими мовами.

   «Невпіймана королева» — так назвав свою статтю про Ліну Костенко Юрій Андрухович.