Чому Позаяк? Бо його розкуті й легкі для запам’ятовування вірші давно вже стали міським фольклором, а офіційній літературі дедалі важче вдавати, що Позаяка просто не існує. Його радо цитують поети, студенти та хмільні інтелектуали. Він епікурієць і раблезіанець, наш український Катулл і дволикий Янус. І один із трьох справді народних поетів сучасної України. До книги вибраного увійшли нові й добре відомі вірші та переклади. Одразу скажу: людям, у яких відсутнє почуття гумору, брати цю книжку до рук не рекомендую. Не рекомендується ця книжка й тим, хто критично ставиться до присутності нецезурної лексики у художніх творах. Хоча Юрко Позаяк - віртуозний стиліст, з-під пера якого навіть найбрутальніші слова звучатимуть як мелодія.
Ось коментар із "Буквоїду" (http://bukvoid.com.ua/events/pesentation/2013/02/25/200119.html)
"Розповідати про поезію Позаяка дуже важко. Її треба читати. Або слухати у виконанні автора. Можу сказати лише одне: тексти цього поета ось вже чверть століття цитує не одне покоління. Наприклад, ось такі рядки:
Слоника замучили
Кляті москалі
Похилився хоботом
Слоник до землі
«Прощавай же Україно,
Ти ж мій рідний краю!
Безневинно молоденький
Слоник умирає! Гей! Гей!
У «Шедеврах» Позаяка є «Слоника замучили кляті москалі..», і «Алкохоку», і лімерики. А ще - переклади Ремона Рено, Симо Мраовича, Льюїса Керролла. Вся збірка - суцільні шедеври. І це - без іронії. Правда."
